Тарас Шевченко — воістину «безсмертний дух» України. Він не вивчав життя рідного народу як спостерігач, а жив його життям, душею, думами, мріями кружляв над Україною («А я дивлюся... і серцем лину В темний садочок на Україну...», «І ніби сам перелечу Хоч на годину на Вкраїну...»).
Він був сином кріпака і став володарем в царстві духа.Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.Він був самоуком і вказав нові, світлі й вільні шляхи професорам і книжним ученим.Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для Росії зробив більше, ніж десять переможних армій, казав Іван Франко.
